“Диканька очима учнів”
Пеляк Валерія
Диканька
– селище міського типу, районний центр, розташований на правобережжі річки
Ворскли за 30 км на північ від Полтави.
Походження назви селища
пов’язують з тією обставиною, що раніше Диканька була оточена густими лісами,
віковими дубами, які надавали цій місцевості дикого вигляду. Існують також
твердження, що ця назва походить від прізвища першого поселенця – Диканя.
До 1917 р. Диканькою
володіли нащадки Кочубеїв. Композиційним центром поселення була садиба
Кочубеїв: ансамбль мав палац, побудований наприкінці 18 століття за проектом
італійського архітектора Джакомо Кваренгі, тріумфальну арку, муровану церкву.
Від
колишнього ансамблю садиби Кочубеїв збереглася Тріумфальна арка. Побудованана у 1820 р. на честь зустрічі і
перебування царя Олександра І у Диканьці (автор проекту — академік архітектури
Луїджі Руска, класицизм). Арку вважають єдиною пам’яткою на землях сучасної
України, пов’язаною з увічненням пам’яті про війну і перемогу над вояками
Наполеона у війні 1812 року. Відреставрована 2008 року.
Як ніякий інший край
області, багата диканська земля природою. Це й призвело до створення Регіонального
ландшафтного парку «Диканський» (площею 11945 га), на території
якого знаходиться сім пам’яток природи, у тому числі загальнодержавного
значення – урочище “Парасоцький ліс”, відомі в окрузі природоохоронні об’єкти
“Кочубеївські дуби”, “Бузковий гай”, “Ялиновий гай”, “Пивоварські ставки” та
інші заповідні місця.
Кочубеївські дуби –
пам’ятка природи вікових дерев, охороняється Законом України з 1964 року. Це 4
велети (один стоїть окремо, неподалік лісницва) віком близько 800 років з
діаметром стовбура 1,5-1,8 м і висотою 20-22 м, що залишились від дубової алеї,
яка прикрашала в’їзд до першої садиби Кочубеїв.
За легендою, біля одного з велетенських дубів з 14-аршинним обхватом, що
не зберігся, юна Марія (Мотря) Кочубей зустрічалася з гетьманом України Іваном
Мазепою. Цей дуб так і називається в народі: дуб Марії або дуб Мазепи.
Ніде
в світі немає такої, як у Диканьці, Бузкової ями, закладеної В.П. Кочубеєм у 20-х роках XIX ст. в
кар’єрі глибиною до 5 метрів.
Бузковий гай площею 2 га з часом став
унікальною пам’яткою садово-паркового мистецтва.
М.В. Гоголь навіки
прославив Диканьку, звідси й починався той гоголівський край, що дав великому
художнику слова силу й наснагу для творчості. Часто приїздив він сюди, щоб
помилуватися красою Диканьки, її чудовою природою, побувати на іскрометних
вечорницях, послухати українських народних пісень, записати неймовірні історії,
скоріше схожі на легенди та перекази, пізнати неймовірні історії, скоріше схожі
на легенди та перекази, пізнати мову і душу народу.
Багато місць на Диканщині пов’язують з різноманітними епізодами і героями
творів Гоголя, а тому радять відвідати хутір поблизу Диканьки.
Мені
подобається, що наша Диканька відома не тільки в Україні, а і за її межами. У
своїх творах її прославили Пушкін та Гоголь. Туристи з усіх куточків України і
зарубіжжя з’їжаються подивитися на віковічні дуби, помилуватися красою
бузкового гаю, відвідати Миколаївську та Троїцьку церкви. Але у мене є і побажання для селища.
Щоб були велосипедні доріжки, басейн та більше квіткових клумб.