Диканька очима учнів

                             виконала Крамаренко Єлизавета

Диканька - це маленьке поселення міського типу. Його прибраними вулицями можна милуватися дуже довго. Але не завжди.

Після свят і просто після великого скупчення народу ми спостерігаємо бляшанки, окурки, паперові стаканчики, пакети і інше сміття під нашими будинками. А на зимові свята петарди вибухають на кожному кроці. В деяких ситуаціях дійшло до того, що люди викидали гній, щоб його забирали разом з сміттям.

На наших вулицях не вистачає квіткових клумб. Хочеться, щоб восени чи весною під час того, як ти йдеш в школу можна було милуватися гарними квітами. Думаю, люди повинні понасаджувати квітів по-під магазинами та будинками. Ще можна упорядувати шкільну клумбу біля автобусної зупинки. 

Також хотілося, щоб організовували більше змагань і заходів для молоді, щоб ті розвивалися та знаходили нових друзів, а для дітей можна повстанолювати майданчики, а лавочки - для їх матусь

                         Диканька очима учня  

                                                                       (підготував Іващенко Архип)

Диканька – це мальовниче містечко, яке знаходиться під Полтавою. До цього селища кожного року приїздить чимало туристів. Адже це село має безліч історичних, гарних та цікавих місць. Наприклад, Бузковий гай посаджений Кочубеєм для своєї хворої дочки  Ганусі. На в’їзді до Диканьки вас зустріне Тріумфальна арка, побудована  у 1820 р. на честь зустрічі і перебування царя Олександра І. Проїхавши далі ви побачите Миколаївську церкву, яку збудував Кочубей і названа вона в честь Святого Миколая, де відбувалися події Гоголівского «Вія», млин-вітряк, восімсотрічні дуби. Проїхавши до центру селища можна побачити не менш цікаві споруди: Троїцьку церкву, різні пам’ятники архітектури,сучасні будівлі,парки,дитячі майданчики тощо .

 Звичайно, це ще не все, що можна побачити в Диканці.  Загалом,  селище наділене багатьма історичними пам’ятками та подіями. Її процвітання залежить від нашого бажання зробити його ще цікавішим та привабливішим для туристів та жителів . Для цього потрібна   кропітка щоденні праця не лише місцевої влади,а вцілому всієї громади.                                                                                                     

ВИКОНАВ УЧЕНЬ 7-А КЛАСУ
СИТНИК  ЯРОСЛАВ
ДИКАНЬКА ОЧИМА УЧНІВ
 диканька очима учнів дуже красива і дивовижна.вона має дуже красиві і історичні містя які обов`язково потрібно побачити.наприклад: бузковий гай тріумфальна арка . ці містя славетяться своєю історією. бузковий гай має  легенду .
За легендою, рід Кочубеїв дуже потерпав від туберкульозу, і лікар порадив графу Віктору Павловичу Кочубею посадити для його невиліковно хворої дочки Ганнусі бузковий гай, щоб його повітря хоч трохи продовжило її життя. Саджанці привезли з різних куточків Європи. Коли гай зацвів, він виглядав так чудово, що дочка, здавалось, почала одужувати. Але зів'яло море квітів і згасло й життя дівчини. А душа її залишилась у бузковому гаю, де кожної весни солов'ї співають їй найкращих пісень. потім одне із славетних міст тріумфальна арка
Тріумфальна арка — одна із пам'яток архітектури ансамблю садиби Кочубеїв у Диканці Полтавської області. Побудованана у 1820 р. на честь зустрічі і перебування царя Олександра І, (автор проекту — академік архітектури Луїджі Руска (італ. Luigi Rusca), класицизм). Арку вважають єдиною пам'яткою на землях сучасної України, пов'язаною з увічненням пам'яті про війну і перемогу над вояками Наполеона у війні 1812 року.

Якою я хочу бачити свою Диканьку?

  Диканька це селище міського типу, яке знаходиться на тереторії Диканьки проживає 7 788 чоловік. Наша Диканька славетна за рахунок відомого письменника Миколи Васильовича Гоголя який написав "Вечори на хуторі біля Диканьки". Я хочу щоб в Диканці з'явилося більше міст де можна було б провести деякий час зі своєю родиною чи друзями. Також щоб на кожному пішохідному переході

поставили світлофори, щоб піліція слідкували за безпекою в громадських місцях. Також щоб люди не смітили і зберігали культурну пам'ятки нашого селеща. Аби в Диканці зробили зробили гарні дитячі майданчики. Щоб почистили всі парки і газони. Такою я хочу бачити свою Диканька.

Рог Максим 

      Якою я хочу бачити свою Диканьку?

Я хочу ,щоб в Диканці було багато місць де можно віпочити і самореалізуватися. Наприклад: гуртки, дитячі майданчики, спортивні поля і т.д. Аби поліція слідкувала за безпекою громадян і водії зупинялись на пішохідних переходах. Щоб наша Диканька була чиста. Аби в Диканці люди цінили історичні пам'ятки (церкви, парки, пам'ятники і т.д.) і регулярно ремонтували їх. Щоб в'їзд в Диканьку був яскравий і гарний та скрізь були зелені газони.

Я думаю ,якщо це трапиться то Диканька заживе новим життям!
(Кикоть Родіона)

Майбутнє Диканщини в наших руках: учнів 7-А класу: Диканька моїмиоч...

Майбутнє Диканщини в наших руках: учнів 7-А класу: Диканька моїмиоч...

Майбутнє Диканщини в наших руках: учнів 7-А класу: Диканька моїмиоч...

                                  Диканька моїми очами

       Виконав։Толкачов Данило

Диканьку прославив великий письменник Микола Васильович Гоголь. Диканька це туристичне селище. Туристи та гості люблять  подорожувати до Диканьки на Різдвяні свята та на свято Бузкового гаю. Можливо на  це впливає містична творчість Гоголя , а можливо історична постать Кочубея.

У Диканьці є дві церкви. Про одну з них писав Гоголь, що в Троїцкій церкві Вакула намалював картину при вході до церкви де чорта розпікають на гарячій сковороді, з часом ця картина зникла , а можливо це була й легенда. 

Перша дерев'яна  церква в ім'я Святого Миколая згадується в описі церкви ще в 1912 року. Разом із дерев'яною  дзвіницею вона була  споруджена з благословення Чернігівського архієпископа Лазаря Барановича, отже ця подія сталася після 1657, але до 1684 року. На 1722 рік церква мала два дзвони, вагою 8 пудів та 2,5 пуда.

В Диканьці кожної весни відбувається свято  Бузкового  гаю , коли бузок  розквітає  аромат чути дуже далеко .Також була дубова алея,  яка прикрашала в`їзд до маєтку Кочубеїв . Дубів було 68 штук від них залишилося лише три дуби.  Тим дубам вже більше ніж вісімсот років . А раніше  у Диканьці був кар`єр  де колись добували глину . І на цьому місті тепер два ставки Верхній і Нижній  Пивоварські .Тріумфальна арка побудована у 1820 році на честь зустрічі царя Олександра першого.

Диканька дуже гарне екологічно  чисте  зелене селище . Дуже хочеться щоб моя Диканька тільки розквітала, були в ній гарні дороги, чисті глибокі ставки в яких плескалось багато різної риби . Я дуже люблю  мою Диканьку.

Якою я хочу бачити свою Диканьку?

Поперше , я хочу щоб в'їзд у Диканьку був дуже яскравим. Там будуть великі розкошні клумби. Особливо хочеться щоб на вулицях не було сміття . Щоб була гарна газонна трава. Дуже багато гарних клумб з неймовірно красивими квітами.

Багато класних магазинів в яких будуть продаватися речі,які можна купити тільки за кордоном. Магазини будуть дуже різними та кожна людина зможе знайти те , що так хоче . Дороги гарні,без дірок .

Щоб було приємно їздити по цих дорогах велосипедом чи іншим транспортом .

Дуже багато різних гуртків , які є і у великих містах .

 Також багато розважальних 

центрів . Дуже великий вибір місць,де 

можна відпочити . Великі чудові парки з красивими фонтанами . Неймовірно красиві багатоповерхові споруди . Щоб очистили всі водойми . Та особливо,щоб люди збиралися гуртом заради свого міста, робивши його все  кращим та кращим. Припинили вирубку лісів.          Допомога бездомним тваринам . Піклувалися та      допомагали один одному.  Щоб в лікарню завезли якісне обладнання,яке допоможе виліковувати людей . Щоб люди були добрими та завжди підтримали у важкій ситуації . Та щоб заборонили продажу товарів,які шкодять здоров'ю людини . Щоб було приємно жити у цьому місці . Ось таку я хочу бачити Диканьку ! J

Парфьонова Весна))

              Виконав учень 7-а класу
                 Паршин Максим   
Я мешкаю в смт. Диканька Полтавськой. обл .
Я люблю своє селище. Мені подобається ме-
шкати у ньому. Але в моєму селещі також є проблеми. Такі як:

1. Сміття
2.Погані дороги





3.Високі ціни

4.Слабо розвинуте дозвілля для дітей і молоді

   Але я сподіваюся, що з часом
рівень життя в нашому селещі
буде покращуватися, і молодь
не буде покидати Диканьку!

 

Проблеми моєї Диканьки

                                                               Яковенко Артем

Я  корінний  Диканчанин,  тут  народився  і  живу. Я люблю  своє  селище  більше  за  всі  інші  міста. Тому  мені  не  байдуже  до  проблем  Диканьки. Мені  дуже  сумно  та  прикро  коли  я  читаю  в  газетах,  та  чую від  односельчан,  що  вночі  розбивають дитячі  майданчики, ламають каруселі  та  пісочниці.  Проблеми  можна  спостерігати  коли  кучі  сміття  ростуть  біля  будинків. Якщо  хтось  не встиг  винести  сміття  коли  приїжджав  сміттєвоз,  то  кидають пакети на кучу, за  ніч  ці  кучі розтягують  собаки  і  зранку  ми  спостерігаємо  неприємну картину коли  все сміття  розмітається  на  декілька  вулиць. Чому  неможна поставити сміттєві  баки?

Це  далеко не всі проблеми нашої Диканьки. Але я  сподіваюся  що  разом  ми  зробимо  Диканьку кращою!

 «Якою я хочу бачити свою Диканьку»

Учень 7-А класу Медведь Олександр

Мені подобається Диканька. Я живу тут вже 12 років. Також мені подобається школа, в якій я навчаюся. Я хочу, щоб у Диканці була побудована, великих масштабів, музична школа. Також  мені хотілося, щоб у Диканці був побудований аквапарк. Я хочу, щоб мешканці Диканьки не забруднювали  своє селище.А ще, щоб у тих місцях де немає ліхтариків, було освітлення.

Надіюся, що Диканька буде саме такою, як я її уявляю.

  

                                         Диканька очима учнів

(виконала Яковенко Богдана)

Диканька - гарне та квітуче селище. Про це славуче місце згадував Микола Васильович Гоголь у книзі" Вечора на хуторі близь Диканьки". Також  Диканька прославилась за часів сімейства Кочубеїв та славиться цим і досі:   Вікові Кочубеївські  дуби, Бузковий Гай, Тріумфільна арка, Дерев'яний млин, Миколаївська церква (де знаходиться успальниця-склеп  Кочубеїв), та багато  інших відомих місць. Кожного року багато  туристів з усіх куточків України  відвідують ці місця. Напривиликий жаль  влада Дикиньщини замало приділяє уваги  чистоті та благоустрою не тільки видатних місць, а й вулиць нашого селища. Раніше люди робили все заради процвітання нашої рідної Диканьки. Але зараз все змінилося, на кожному кроці лежить сміття, на всих дорогах є ями, на місці спиляних дерев не насаджуються нові насадження, вуличне освітлення працює до 23 години, не вирішуються питання відновлення каскаду ставків, гостро стоїть проблема з прибиранням природніх місць для відпочинку. З кожним роком збільшується кількість поривів водопровідної мережі нашого селища. Ліквідація  цих аварій приводить  до руйнування дорожнього покриття та засмічення прилеглих територій. На мою думку проблемою нашого селища  є відсутність розважальних закладів для молоді. У позашкільний час та вихідні і святкові дні  молоді нікуди витрачати свою фізичну енергію. Відсутні спортивні гуртки (легка атлетика, настільний теніс, шахи та шашки, спортивне орієнтування на місцевості, спортивні танці,  футбол, баскетбол та ін.), ерудовані гуртки (вікторини, конкурси, "Брейн ринг", "Що? Де? Коли?", драмгуртки ) та розважальні заклади (кінотеатр, басейн, роледром, дискотека,...). Саме тому  молодь свій вільний час проводить не ефективно - не розвивається,як розумово, духовно і фізично. Крім того трапляються випадки коли молодь спрямовує свою енергію не на добрі вчинки, такі, як дбання про благоустрій та озеленення свого селища, а навпаки на руйнування того що вже створено для всієї громади.  

Інна Сіренко розумничка, зауважень немає. Працюй так і далі

Ляш Настю, міркуєш добре, і я думаю, якби ти була мером, то наше селище було б прекрасним, але треба бути грамотним мером. Виправ помилки, згадай про вставні слова...виправ помилки зеленим кольором.

Щербак Настю, ти молодець. Я відчуваю, що ти вболіваєш за наше селище, але не всі розділові знаки розставлені, згадай про складне речення, виправ помилки зеленим кольором.Дякую тобі за роботу

Лєрочко, ти описала відомі факти про наш край, але я хочу прочитати про Диканьку твоїми очима. Напиши, що тобі подобається чи не подобається у нашому селищі. Додай власний коментар. Чекаю.

Сашо Токар, твій проект цікавий та заслуговує на увагу громадськості, дякую тобі.Але ще раз перевір постановку розділових знаків. Зроби перевірку зеленим кольором.

Максиме Журов, згадай правила вживання розділових знаків у вставних словах.Виправ помилки зеленим кольором. Дякую.

Зверніть увагу, не всі роботи підписані!

Лізо, я перечитала твоє завдання, зверни увагу і виправ пунктуаційні помилки: постав тире, коми у складних речення. Зроби, будь ласка, виправлення зеленим кольором. Чекаю

Якою я хочу бачити Диканьку

виконав
 учень 7-А класу Бєлугін Дмитро

Безперечно, перш за все, я хочу бачити свою Диканщину розвиненою,могутньою,якою будуть керувати небайдужі до свого народу мудрі люди.

Люди, які чесно будуть дивитися в очі своїм співвітчизникам і не вдягатимуть кожного дня на обличчя щасливу посмішку та впевнювати нас, що в країні вже встановлені злагода та мир.

Хочеться, щоб були рівні і гарні дороги,щоб можна було їздити без ніяких проблем. 

Проблеми нашого селища

Проблеми нашого селища

Виконав учень 7-А класу Журов Максим

Насправді наше селище має велику кількість складностей. 
Перш за все проблема з дорогою на якій знаходиться багато ям, які потрібно ремонтувати. 

Друге ускладнення - це те що мало гуртків для дітей (починаючи спортивними і закінчуючи мовними).
                                  

В селищі знаходяться три парки, які підлягають реставрації, але на даний момент цього не відбувається. 

                            

Одним із забруднювачів нашого селища є люди, які своїми руками забруднюють навколишнє середовище. Також існує проблема з вивозом сміття. 
Мала кількість дитячих майданчиків. Недотримання правил дорожнього руху, як пішоходами так і водіями транспортних засобів.
Необхідно більше звертати увагу на те в якому селищі ми мешкаємо та намагатися зробити його кращим. Прикласти всіх зусиль щоб наша Диканька, була квітучою.

 

“Диканька очима учнів”

Пеляк Валерія

Диканька – селище міського типу, районний центр, розташований на правобережжі річки Ворскли за 30 км на північ від Полтави.

Походження назви селища пов’язують з тією обставиною, що раніше Диканька була оточена густими лісами, віковими дубами, які надавали цій місцевості дикого вигляду. Існують також твердження, що ця назва походить від прізвища першого поселенця – Диканя.

До 1917 р. Диканькою володіли нащадки Кочубеїв. Композиційним центром поселення була садиба Кочубеїв: ансамбль мав палац, побудований наприкінці 18 століття за проектом італійського архітектора Джакомо Кваренгі, тріумфальну арку, муровану церкву. 

Від колишнього ансамблю садиби Кочубеїв збереглася Тріумфальна арка.  Побудованана у 1820 р. на честь зустрічі і перебування царя Олександра І у Диканьці (автор проекту — академік архітектури Луїджі Руска, класицизм). Арку вважають єдиною пам’яткою на землях сучасної України, пов’язаною з увічненням пам’яті про війну і перемогу над вояками Наполеона у війні 1812 року. Відреставрована 2008 року.

Як ніякий інший край області, багата диканська земля природою. Це й призвело до створення Регіонального ландшафтного парку «Диканський» (площею 11945 га), на території якого знаходиться сім пам’яток природи, у тому числі загальнодержавного значення – урочище “Парасоцький ліс”, відомі в окрузі природоохоронні об’єкти “Кочубеївські дуби”, “Бузковий гай”, “Ялиновий гай”, “Пивоварські ставки” та інші заповідні місця.

Кочубеївські дуби – пам’ятка природи вікових дерев, охороняється Законом України з 1964 року. Це 4 велети (один стоїть окремо, неподалік лісницва) віком близько 800 років з діаметром стовбура 1,5-1,8 м і висотою 20-22 м, що залишились від дубової алеї, яка прикрашала в’їзд до першої садиби Кочубеїв.  

        За легендою, біля одного з велетенських дубів з 14-аршинним обхватом, що не зберігся, юна Марія (Мотря) Кочубей зустрічалася з гетьманом України Іваном Мазепою. Цей дуб так і називається в народі: дуб Марії або дуб Мазепи.

     Ніде в світі немає такої, як у Диканьці, Бузкової ями, закладеної          В.П. Кочубеєм у 20-х роках XIX ст. в кар’єрі глибиною до 5 метрів. 

 Бузковий гай площею 2 га з часом став унікальною пам’яткою садово-паркового мистецтва.

М.В. Гоголь навіки прославив Диканьку, звідси й починався той гоголівський край, що дав великому художнику слова силу й наснагу для творчості. Часто приїздив він сюди, щоб помилуватися красою Диканьки, її чудовою природою, побувати на іскрометних вечорницях, послухати українських народних пісень, записати неймовірні історії, скоріше схожі на легенди та перекази, пізнати неймовірні історії, скоріше схожі на легенди та перекази, пізнати мову і душу народу.

Багато місць на Диканщині пов’язують з різноманітними епізодами і героями творів Гоголя, а тому радять відвідати хутір поблизу Диканьки.

Мені подобається, що наша Диканька відома не тільки в Україні, а і за її межами. У своїх творах її прославили Пушкін та Гоголь. Туристи з усіх куточків України і зарубіжжя з’їжаються подивитися на віковічні дуби, помилуватися красою бузкового гаю, відвідати Миколаївську та Троїцьку  церкви. Але у мене є і побажання для селища. Щоб були велосипедні доріжки, басейн та більше квіткових клумб.