Диканька очима учнів

(виконала Яковенко Богдана)

Диканька - гарне та квітуче селище. Про це славуче місце згадував Микола Васильович Гоголь у книзі" Вечора на хуторі близь Диканьки". Також  Диканька прославилась за часів сімейства Кочубеїв та славиться цим і досі:   Вікові Кочубеївські  дуби, Бузковий Гай, Тріумфільна арка, Дерев'яний млин, Миколаївська церква (де знаходиться успальниця-склеп  Кочубеїв), та багато  інших відомих місць. Кожного року багато  туристів з усіх куточків України  відвідують ці місця. Напривиликий жаль  влада Дикиньщини замало приділяє уваги  чистоті та благоустрою не тільки видатних місць, а й вулиць нашого селища. Раніше люди робили все заради процвітання нашої рідної Диканьки. Але зараз все змінилося, на кожному кроці лежить сміття, на всих дорогах є ями, на місці спиляних дерев не насаджуються нові насадження, вуличне освітлення працює до 23 години, не вирішуються питання відновлення каскаду ставків, гостро стоїть проблема з прибиранням природніх місць для відпочинку. З кожним роком збільшується кількість поривів водопровідної мережі нашого селища. Ліквідація  цих аварій приводить  до руйнування дорожнього покриття та засмічення прилеглих територій. На мою думку проблемою нашого селища  є відсутність розважальних закладів для молоді. У позашкільний час та вихідні і святкові дні  молоді нікуди витрачати свою фізичну енергію. Відсутні спортивні гуртки (легка атлетика, настільний теніс, шахи та шашки, спортивне орієнтування на місцевості, спортивні танці,  футбол, баскетбол та ін.), ерудовані гуртки (вікторини, конкурси, "Брейн ринг", "Що? Де? Коли?", драмгуртки ) та розважальні заклади (кінотеатр, басейн, роледром, дискотека,...). Саме тому  молодь свій вільний час проводить не ефективно - не розвивається,як розумово, духовно і фізично. Крім того трапляються випадки коли молодь спрямовує свою енергію не на добрі вчинки, такі, як дбання про благоустрій та озеленення свого селища, а навпаки на руйнування того що вже створено для всієї громади.